15 грудня о 10:00 у приміщенні Українського національного інформаційного агентства “УНІАН” за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 4 відбулася прес-конференція на тему: “Боротьба з туберкульозом в Україні: реальність чи міф?”, яка організована “Фундацією “Громадський рух “Українці проти туберкульозу”, Фундацією конструктивних ініціатив “Третя сила” за підтримки Міжнародної коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом!”.
Мета прес-конференції:
1. Оприлюднення результатів громадського контролю виконання заходів з подолання епідемії туберкульозу: хто і що заважає здолати хворобу.
2. Доведення до української громадськості результатів перевірки Рахунковою палатою України використання коштів Державного бюджету України, виділених Міністерству охорони здоров’я у 2002-2004 роках та І квартал 2005 року на виконання Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз у 2002-2005 роках.
Теми, які були висвітлені в ході прес-конференції:
> Міністерство охорони здоров’я України. Страшна спадщина старої системи управління протитуберкульозною боротьбою в незалежній Україні. Сприяння Міжнародної коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” новому керівництву МОЗ у приборканні епідемії туберкульозу.
> Цифри і факти як докази провалу виконання Національної програми боротьби із туберкульозом.
> Куди пішли гроші, виділені державним бюджетом на подолання туберкульозу.
> Чи готова влада до ефективної співпраці з суспільством?
> Як працюють деякі іноземні організації, які займаються в Україні протитуберкульозною роботою.
На прес-конференції виступили з промовами:
Ярослав Фліссак, Головний контролер – директор департаменту Рахункової палати України;
Анатолій Мороз, народний депутат України, член Міжвідомчої комісії по боротьбі з туберкульозом при Кабінеті Міністрів України;
Ігор Найда, помічник народного депутата України В.В. Гаврилюка;
Віталій Руденко, голова Правління Фундації “Громадський рух “Українці проти туберкульозу”;
Ігор Горбасенко, голова Правління Міжнародної журналістської організації “Здоров’я без кордонів”, член КРК з контролю за туберкульозом;
Людмила Порохняк-Гановська, керівник науково-інформаційного центру “Адаптація” Міжнародної організації “Жіноча громада”, член КРК з контролю за туберкульозом;
Сергій Борткевич, перший віце-президент Всеукраїнської благодійної організації “Українська Асоціація благодійників”, член КРК з контролю за туберкульозом.
Контактна особа: Руденко Віталій Володимирович, тел./факс: (044) 270-44-52, тел. моб.: 8-050-107-14-72, E-mail: stoptb@ukr.net, 03110, м. Київ, а/с 101, керівництву Фундації “Громадський рух “Українці проти туберкульозу”
Додаткова інформація
З 1995 року в Україні оголошено епідемію туберкульозу. Боротьбу із цією недугою Президент України В.А. Ющенко визначив одним із пріоритетних напрямків діяльності Уряду.
Проте, всупереч усім зусиллям держави епідемія туберкульозу в Україні невпинно прогресує та набуває масштабів, що загрожують національній безпеці. Нині туберкульоз в країні є найпоширенішою інфекційною хворобою, яка призводить до найбільшої кількості смертних випадків від інфекційної патології.
Щороку на туберкульоз захворюють майже 40 тисяч українців (в 2004 році виявлено 38403 хворих). Якщо з 1987 року від СНІДу померло 6505 громадян України, то лише за 2004 рік від туберкульозу померло 10787 чоловік, а з 1994 року – більше 100 тисяч наших співгромадян. (За 12 років рівень захворюваності на туберкульоз збільшився у 2,2 рази і досяг показника 80,9 на 100 тис. населення, а рівень смертності в 2,8 і становить 21,8 на 100 тис. населення. За офіційними даними кількість хворих на туберкульоз в Україні складає 1,4% населення, тобто близько 700 тис. осіб, а за експертними – близько 1,5 млн.)
Захворювання на туберкульоз відбувається внаслідок пригнічення імунної системи людини: будь-яка інфекція виснажує захисний потенціал людини і розвивається імунна недостатність (імунодефіцит). Застудні захворювання, катари верхніх дихальних шляхів, СНІД, непосильна праця, негігієнічні умови життя, погане харчування, зловживання алкоголем, наркотиками, паління та інші шкідливі звички значно ослаблюють опірність організму. Найбільш відомим своєю фатальністю для імунітету є ВІЛ-інфекція/СНІД. Ось чому ВІЛ-інфіковані найчастіше помирають саме від ТБ.
Тяжкою проблемою для України стало поширення захворювання на ТБ серед ВІЛ – інфікованих та хворих на СНІД. В країні зараз живе майже 400 тис. ВІЛ-інфікованих. За даними Інституту фтизіатрії та пульмонології АМН України ім. Ф. Яновського туберкульоз розвивається у 49,5 % хворих на СНІД, причому через рік спостереження помирає 58,0 % хворих. Боротьба проти цієї поєднаної патології дуже складна: з одного боку, туберкульоз є головною причиною смертності серед людей, що живуть із ВІЛ-інфекцією, а з іншого боку – ВІЛ є найважливішим фактором, що сприяє розвиткові епідемії туберкульозу в країнах із високим поширенням ВІЛ-інфекції, до яких відноситься і Україна.
Стрімко розповсюджується резистентний туберкульоз, який в економічних умовах сучасної України можна сміливо кваліфікувати як умовно виліковний. По оцінкам фахівців, більш ніж в 30-ти відсотках випадків захворювання на туберкульоз має місце саме туберкульоз, резистентний до дії хіміопрепаратів.
До такого стану призвело багато факторів.
Міністерство охорони здоров’я України, яке уповноважене реалізовувати державну політику у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення і координувати та контролювати виконання державних програм розвитку охорони здоров’я, у 2002-2004 роках не забезпечило реалізацію Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз, та звело її виконання лише до проведення торгів щодо закупівлі протитуберкульозних препаратів, діагностичних засобів та вакцини.
В цьому році закінчується дія Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2001-2005 роки, проте аналогічна програма на 2006-2010 роки досі не узгоджена та не затверджена. Відповідно, заходи боротьби із туберкульозом на наступний рік не узгоджені з Державним бюджетом України на 2006 рік і тому не будуть профінансовані належним чином. Крім того, виконання Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2001-2005 роки було зірвано, в першу чергу, внаслідок відсутності дієвого поточного контролю за її виконанням. Так, 70,4 відсотків від загального обсягу асигнувань з державного бюджету у 2002-2004 роках на здійснення протитуберкульозних заходів було використано з порушенням чинного законодавства та неефективно.
Також, закупівля протитуберкульозних препаратів Міністерством охорони здоров’я України здійснювалася з порушенням термінів, а у І кварталі 2005 року взагалі не здійснювалась, що призвело до поширення однієї із найнебезпечніших форм цього захворювання – резистентного туберкульозу.
Крім того, розподіл місць протитуберкульозних санаторіїв Міністерством здійснювався без врахування потреби регіонів та за відсутності інформації щодо кількості використаних путівок, що призвело до невикористання у 2002-2004 роках 21373 путівок. Водночас в протитуберкульозних санаторіях України у зазначеному періоді проліковано лише 12,7 відсотків, 13,7 відсотків та 14,6 відсотків відповідно хворих з активною та неактивною формами туберкульозу, що знаходиться під наглядом лікувально-профілактичних закладів та потребують санаторного лікування.
В країні майже відсутня санітарна протитуберкульозна пропаганда, особливо серед молоді. Вкрай поодинокі випадки появи в громадських місцях, на транспорті, в ЗМІ соціальної протитуберкульозної реклами. В установах освіти недостатньо ведеться робота по формуванню навичок здорового способу життя у підростаючого покоління, учні і студенти погано проінформовані про туберкульоз як соціально-небезпечну інфекційну хворобу, її ознаки, течію і способи запобігання.
Ці обставини потребують залучення до проведення протитуберкульозної роботи широких кіл громадськості, спеціалізованих громадських організацій медичного напрямку, місцевих органів державної виконавчої влади та самоврядування, засобів масової інформації.
Одним з кроків держави на шляху подолання епідемії туберкульозу в Україні стало створення Координаційної Ради Країни з контролю за туберкульозом, яка після затвердження Постановою Кабінету Міністрів України візьме на себе тягар відповідальності за боротьбу із страшною недугою.
Зі свого боку громадські організації України, що опікуються питаннями подолання епідемії туберкульозу, об’єдналися у Міжнародну коаліцію організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” і проаналізувавши існуючу ситуацію надала на розгляд керівництва держави ряд суттєвих пропозицій щодо подолання епідемії в Україні.