Захист прав та інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу

0
405

Міжнародна коаліція організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” затвердила Принципи захисту прав та відстоювання інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу.

17 жовтня 2006 року – у Міжнародний день боротьби із бідністю – відбулася робоча зустріч Координаційної Ради Міжнародної Коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом!”, на якій були обговорені завдання неурядових організацій, що опікуються проблемами подолання епідемії туберкульозу в Україні. Зокрема були підняті питання сприяння державі у здійсненні нею ефективної соціальної політики, спрямованої на подолання бідності серед значних прошарків населення України, здійснення громадського контролю за дотриманням в Україні норм чинного законодавства про боротьбу із туберкульозом та громадського моніторингу епідемічної ситуації.

Як зазначили учасники зустрічі, одним з першочергових завдань боротьби із туберкульозом в Україні є боротьба із бідністю нашого народу, а підвищення рівня, якості та умов життя народу України, соціальний та правовий захист її громадян в умовах епідемії туберкульозу є шляхом до встановлення ефективного контролю за цією інфекційною хворобою.

Особливу увагу було приділено стратегії і тактиці дій Коаліції щодо захисту прав та відстоювання інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу. Було підкреслено, що мають бути забезпечені і захищені права всіх громадян України на здоров’я, медичну допомогу та захист від туберкульозу: як всіх тих, хто постраждав від нього, так і всіх тих, хто уникнув захворювання. З питання, що обговорювалося, було прийняте відповідне рішення, яким затверджені “Принципи Міжнародної коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” щодо захисту прав та відстоювання інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу”. Пропонуємо їх Вам для ознайомлення.

ПРИНЦИПИ
МІЖНАРОДНОЇ КОАЛІЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙ
“ЗУПИНИМО ТУБЕРКУЛЬОЗ РАЗОМ!”
ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ВІДСТОЮВАННЯ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН
УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕПІДЕМІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Прийняті 17 жовтня 2006 року рішенням Координаційної Ради < br />Міжнародної коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” м. Київ

В розвиток засад громадянського партнерства заради врятування народу України від туберкульозної небезпеки та у відповідності із духом основоположного принципу захисту прав та інтересів людей, хворих на туберкульоз та ВІЛ-асоційований туберкульоз, всіх громадян України від цих страшних інфекційних захворювань в умовах епідемії, проголошеного в Декларації намірів Міжнародною коаліцією організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” при своєму заснуванні 23 серпня 2005 року;
з метою створення в Україні сприятливих суспільно-політичних умов для подолання епідемії туберкульозу;
задля подолання в суспільному середовищі проявів дискримінації і стигматизації хворих на туберкульоз та членів їх сімей та формування в українському суспільстві відносин духовності, моральності, особистої відповідальності, доброти, доброзичливості, толерантності і взаємопідтримки та створення в Україні засад громадянського суспільства
Міжнародна коаліція організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” приймає ці Принципи, якими вона керуватиметься при захисті прав та відстоюванні інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу.

Туберкульоз – інфекційна хвороба, яка поширюється повітряно-крапельним шляхом, а отже небезпечна для всіх без винятку людей і незалежно від їх соціального становища, матеріального статку, способу життя, віку, статі ті інших відмінностей. Водночас, туберкульоз розвивається переважно у тих людей, які погано харчуються, мають незадовільні умови для життя та праці. Це, в масі своїй, люди малозабезпечені і соціально дезадаптовані. До погіршення епідемії туберкульозу призводять, перш за все, такі суспільні фактори, як різке зниження життєвого рівня та добробуту переважної більшості населення, безробіття, незбалансоване, недостатнє і неякісне харчування значних прошарків населення, збільшення числа соціально-дезадаптованих осіб в країні (бідних, жебраків, бродяг, мігрантів, переселенців, алкоголіків, наркоманів та інших), тих, що мають незадовільні житлові умови. Ось чому туберкульоз віднесено до категорії соціально небезпечної хвороби, яка щорічно забирає з життя майже 11 тисяч громадян України.
Страшний союз утворили в нашій країні туберкульоз та ВІЛ/СНІД, адже з одного боку, туберкульоз є головною причиною смертності серед людей, що живуть із ВІЛ-інфекцією, а з іншого боку – ВІЛ є найважливішим фактором, що сприяє розвиткові епідемії туберкульозу. Однак, внаслідок поганої поінформованості населення про ці хвороби, людей, хворих на туберкульоз часто ототожнюють із хворими на ВІЛ/СНІД. Ось чому інколи хворі на туберкульоз люди не хочуть діагностуватися, щоб їх не вважали ВІЛ-інфікованими, адже ставлення в суспільстві до цієї категорії хворих, нажаль, все ще залишається далеким від толерантного. Подібне відношення позбавляє хворих на туберкульоз права на отримання необхідної медичної допомоги і надії на одужання.
Туберкульоз в Україні не буде переможений доти, доки не буде переможена бідність значних прошарків населення. Тому ми вважаємо, що першочерговим завданням боротьби із туберкульозом в Україні є боротьба із бідністю її народу. Підвищення рівня, якості та умов життя народу України, соціальний та правовий захист громадян України в умовах епідемії туберкульозу є шляхом до встановлення ефективного контролю за цією інфекційною хворобою. Ми приймаємо ці Принципи також і в ознаменування Міжнародного дня боротьби із бідністю, який відзначається в усьому світі саме сьогодні – 17 жовтня 2006 року.
Доки в Україні існують всі чинники для прогресування епідемії, а на туберкульоз хворіє вже майже 1 млн. українців, в державі повинні бути створені і відповідним чином забезпечені всі необхідні економічні, соціальні, санітарні, медичні, правові умови для успішної боротьби із цією недугою. Також мають бути забезпечені і захищені права всіх громадян України на здоров’я, медичну допомогу та захист від туберкульозу: як всіх тих, хто постраждав від нього, так і всіх тих, хто уникнув захворювання. Права і інтереси перших мають бути захищені заради того, щоб вони отримали необхідну кваліфіковану та ефективну медичну допомогу, лікувалися, одужали і повернулися до нормального приватного життя та активної суспільної діяльності і праці. Права і інтереси інших мають бути забезпечені заради захисту їх від небезпеки інфікування внаслідок хибних дій, або бездіяльності органів державної влади, посадових осіб або шкоди, яку можуть завдавати хворі на туберкульоз громадяни, які відмовляються від лікування. При цьому має бути створений такий правовий механізм забезпечення громадянських та особистих прав, щоб права і інтереси однієї групи не суперечили і не здійснювалися за рахунок прав і інтересів іншої.
Особливо великого і важливого значення при цьому набуває інформування і просвітництво різних верств населення нашої країни. Низький рівень санітарної культури переважної більшості населення України, відсутність достовірних знань про туберкульоз, його профілактику і лікування все ще призводять до випадків не толерантного ставлення до хворих на туберкульоз, їх рідних і близьких. Часто негативне відношення до туберкульозу як соціально небезпечної інфекційної хвороби з усіма її соціально-економічними причинами і наслідками переноситься на хворих, призводить до випадків дискримінації і стигматизації їх в суспільстві. Все це вимагає від української громадськості та їх організацій, що опікуються питаннями протидії туберкульозу в Україні, пильної уваги до проблем правового та соціального захисту як загального населення України від туберкульозної небезпеки, так і відстоювання прав та інтересів осіб, хворих на туберкульоз, або постраждалих від нього в тій або іншій формі. Громадськість повинна спонукати владу до неухильного дотримання чинного законодавства щодо боротьби із туберкульозом в Україні та забезпечення конституційних прав громадян на медичну допомогу і здоров’я. В основу цієї діяльності повинна бути поставлена теза про те, що боротися треба не проти тих, хто хворіє на туберкульоз, а проти тих соціально-економічних чинників, які забезпечують поширення інфекції. Це є і неухильним принципом діяльності всіх українських неурядових організацій, які спрямовують свою діяльність на подолання епідемії туберкульозу та мобілізацію української громадськості на протидію цій соціально небезпечній інфекційній недузі.
Українськими громадськими організаціями накопичений певний досвід діяльності, спрямованої на захист прав та відстоювання інтересів хворих на туберкульоз та всього народу України від туберкульозної небезпеки в умовах епідемії. Зокрема, активну правозахисну діяльність проводить Фундація “Громадський рух “Українці проти туберкульозу!”, яка об’єднує в собі не лише здорових від туберкульозу громадян, а й осіб, які хворіють, або хворіли на туберкульоз. В структурі цієї неурядової організації створена секція осіб, постраждалих від туберкульозу. Загрозливі тенденції зростання захворювання на туберкульозу, збільшення питомої ваги відносно соціально благополучних громадян серед знову захворілих, вимагають посилення уваги громадськості до питань правового та соціального захисту населення від туберкульозу, вдосконалення національного законодавства з питань надання фтизіатричної допомоги населенню, неухильного дотримання прав та захисту інтересів пацієнтів, членів сімей хворих та медичних працівників фтизіатричної служби, які дедалі більше захворюють на туберкульоз, залучення більшої кількості громадян, в тому числі з числа соціально активних осіб, хворих, або перехворілих на туберкульоз, до правозахисної діяльності, пов’язаної із дотриманням чинного законодавства щодо боротьби із туберкульозом в Україні, та до заходів із громадського контролю влади в цій суспільній сфері.
До порушення прав та інтересів громадян в сфері боротьби із туберкульозом можна віднести наступне:
– низький рівень матеріально-технічного забезпечення протитуберкульозних установ, обмеженість фінансування протитуберкульозних програм за кошти державного та місцевих бюджетів;
– впровадження неефективних для умов епідемії в Україні стандартів подолання туберкульозу, руйнування системи фтизіатричної служби, яка традиційно склалася в Україні, неоптимізованість мережі протитуберкульозних закладів, закриття значної кількості лікарень, диспансерів, санаторіїв, недоступність медичної допомоги, особливо в сільській місцевості;
– дефіцит медичних препаратів;
– порушення основоположного принципу безоплатності для населення надання фтизіатричної допомоги;
– незадовільний рівень фінансування протитуберкульозних програм з державного та місцевих бюджетів, нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
– кадровий дефіцит та неадекватна епідемічній обстановці в країні система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів та кадрова політика;
– відсутність державної системи санітарної просвіти та національної програми інформування населення про туберкульоз, його симптоматику, профілактику і лікування;
– недотримання норм чинного законодавства в частині захисту прав та виконання обов’язків хворих на туберкульоз, що, з одного боку, призводить до неконтрольованого поширення інфекції, відмов від лікування та невиконання хворими медичних приписів, а з іншого боку – до проявів дискримінації та стигматизації хворих та членів їх сімей за місцем проживання, в побуті, на виробництві тощо;
– відсутність механізмів впровадження і контролю державної соціальної політики в сфері подолання туберкульозу, недостатній рівень виконання державних та регіональних програм боротьби із туберкульозом, недостатня обізнаність державних службовців, відповідальних за прийняття рішень на різних рівнях органів державної влади та місцевого самоврядування, та низький рівень адвокації проблем контролю за туберкульозом в органах державної влади, відсутність в країні сприятливої суспільно-політичної ситуації для боротьби із недугою, громадськість в масі своїй не мобілізована на подолання епідемії;
– незначна увага до проблеми туберкульозу в Україні з боку міжнародного співтовариства, вкрай незадовільний рівень зовнішньої фінансової допомоги програмам боротьби із туберкульозом в Україні;
– обмежений рівень соціальної допомоги хворим на туберкульоз, в тому числі недоступність отримання хворими визначеного чинним законодавством права на індивідуальне ізольоване житло;
– неможливість надання легітимної соціальної допомоги хворим на туберкульоз з боку неурядових організацій з огляду на ліцензійний характер такої діяльності та відсутність чинної практики її ліцензування для приватних установ та громадських організацій немедичного спрямування;
– відсутність державної системи психо-соціальної реадаптації хворих на туберкульоз, що призводить до психічних розладів та випадків відторгнення хворих суспільним середовищем.
Внаслідок особливостей соціального спектру осіб, що хворі або постраждали від туберкульозу, їх соціальної неоднорідності, диференційованості та значної кількості серед них соціально дезадаптованих громадян, окремі громадські організації хворих на туберкульоз або членів їх сімей в Україні відсутні. Принаймні про існування таких нам, наразі, невідомо. Частина соціально активних та соціально адаптованих громадян з числа хворих нині входять до складу громадських неурядових організацій, таких, наприклад, як Фундація “Громадський рух “Українці проти туберкульозу”, і відстоюють свої права та інтереси через відповідні механізми статутної діяльності, які використовуються цими організаціями, разом із громадянами, які не хворіють на сухоти.
Водночас, значна кількість громадян України, які постраждали від туберкульозу, в тому числі – з числа її політичної, економічної та культурної еліти дуже неохоче долучаються до такого роду громадської діяльності з мотивів того, що не бажають, щоб в суспільстві знали про те, що вони хворіють, або коли-небудь хворіли на туберкульоз. Це є ще однією ознакою того, що в українському суспільстві досі немає толерантного ставлення до хворих на сухоти, непоодинокі випадки дискримінації хворих та їх близьких в органах державної влади, за місцем проживання, на виробництві тощо. Однак, в разі виникнення суспільної потреби та відповідної ініціативи з боку соціально активних осіб, постраждалих від туберкульозу, варто сприяти таким ініціативам щодо утворення окремих правозахисних та орієнтованих на соціальний захист хворих та членів їх сімей громадських організацій, надавати їм необхідну методичну, правову та практичну допомогу на етапах заснування, легітимізації та практичної діяльності.
З огляду на вищезазначене, Міжнародна коаліція організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” вважає за необхідне взяти під громадський контроль стан дотримання в Україні норм чинного законодавства в сфері боротьби із туберкульозом та чинну практику дотримання прав та інтересів громадян України в частині захисту їх від епідемії туберкульозу.
З цією метою організації-члени Коаліції спрямовуватимуть і надалі свою діяльність в напрямку сприяння зміцненню здоров’я нації, сприяння захисту прав пацієнтів протитуберкульозних медичних установ та осіб, що постраждали від туберкульозу, на здоровий та гідний спосіб життя, їх адекватне та сучасне лікування і соціальне забезпечення та правовий і громадський захист.
Завданнями Коаліції та її членів в цьому напрямку мають стати:
– захист, в разі їх порушення, законних соціальних, громадянських, правових та інших інтересів хворих на туберкульоз, членів їх сімей;
– захист, в разі їх порушення, законних соціальних, громадянських, правових, економічних та інших інтересів працівників протитуберкульозних медичних установ України;
– захист, в разі їх порушення, законних соціальних, економічних, громадянських, правових та інших інтересів всіх громадян України від будь-яких дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, установ та організацій різних форм власності та підпорядкування та навмисних або ненавмисних дій окремих громадян, які наносять шкоду громадському здоров’ю, або несуть в собі загрозу інфікування;
– інформування населення України про туберкульоз, його симптоматику, течію, профілактику та умови лікування;
– проведення дій, спрямованих на створення в Україні сприятливої суспільно-політичної обстановки для подолання туберкульозу в Україні, адвокатування питань боротьби із туберкульозом в органах державної влади і місцевого самоврядування;
– інформаційно-просвітницька та правозахисна робота в середовищі роботодавців з метою попередження проявів дискримінації хворих на туберкульоз, або членів їх сімей на виробництві та при працевлаштуванні;
– розробка пропозицій щодо внесення змін і доповнень у чинне законодавство України про боротьбу із туберкульозом та захист прав і інтересів громадян в умовах епідемії туберкульозу та їх лобіювання в органах державної влади;
– проведення громадської експертизи законопроектів, що стосуються питань, пов’язаних з системою надання фтизіатричної допомоги в Україні;
– моніторинг стану надання в Україні фтизіатричної допомоги населенню та факторів ризику, які впливають на ефективність виявлення та лікування туберкульозу, дотримання в Україні норм чинного законодавства в частині боротьби із туберкульозом та захисту прав та інтересів громадян України в умовах епідемії;
– співпраця із органами державної влади і місцевого самоврядування щодо вирішення проблем соціального захисту і соціального забезпечення хворих на туберкульоз та членів їх сімей;
– сприяння соціально активним хворим на туберкульоз у створенні ними груп або організацій із самозахисту своїх прав та інтересів, забезпечення їх необхідною методичною та правовою допомогою;
– інформаційно-просвітницька та правозахисна робота в середовищі осіб, хворих на туберкульоз, з метою стимулювання їх до лікування та дотримання медичних приписів, роз’яснення хворим та членам їх сімей їх прав та обов’язків з метою попередження проявів дискримінації хворих на туберкульоз, або членів їх сімей;
– організація вивчення, аналізу та оприлюднення в засобах масової інформації громадської думки щодо фтизіатричної допомоги населенню та дотримання прав та інтересів пацієнтів та членів їх сімей;
– оприлюднення в засобах масової інформації фактів порушення прав та інтересів хворих на туберкульоз та осіб, постраждалих від туберкульозу, а також інших порушень чинного законодавства щодо боротьби із туберкульозом;
– організація і проведення масових заходів і громадянських акцій на захист прав та інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу;
– сприяння організації громадського контролю, в межах існуючого законодавства України, своєчасного виконання рішень органів державної влади, стосовно захисту пацієнтів протитуберкульозних медичних установ в Україні;
– сприяння удосконаленню системи соціального та правового захисту медичних працівників та пацієнтів протитуберкульозних установ;
– сприяння розвитку інститутів страхування на підставі чинного законодавства;
– сприяння розвитку міжнародного співробітництва для обміну досвідом та інформацією в галузі дотримання прав та інтересів пацієнтів та їх правового і соціального захисту і підтримки;
– участь у розробці та реалізації спільно з зацікавленими організаціями благодійних акцій, що сприяють поліпшенню роботи державних служб, які забезпечують дотримання прав та інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу;
– громадський контроль (в межах чинного законодавства) діяльності органів державної влади, підприємств, установ та закладів, які мають забезпечувати дотримання прав та інтересів хворих та загального населення в умовах епідемії туберкульозу;
– звернення до державних органів влади щодо діяльності лікувально-профілактичних протитуберкульозних закладів та медичних закладів загальної мережі закладів у разі неналежного надання ними послуг із профілактики, виявлення та лікування туберкульозу.
Для реалізації цих завдань Міжнародна коаліція організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” застосовує різні види діяльності, а саме:
– розробляє і реалізує проекти, спрямовані на підвищення ролі громадськості в боротьбі із туберкульозом;
– створює творчі групи та авторські колективи, експертні та консультаційні ради;
– утворює ресурсні центри та юридичні клініки для захисту прав та інтересів хворих та постраждалих від туберкульозу;
– проводить моніторинг медико-соціальних та соціально-психологічних факторів епідемії туберкульозу та стану дотримання в Україні чинного законодавства в частині боротьби проти туберкульозу та правового і соціального захисту хворих та членів їх сімей;
– організує та проводить опитування громадської думки та інші соціологічні та соціально-психологічні дослідження з питань, що відносяться до надання фтизіатричної допомоги населенню в умовах епідемії туберкульозу;
– проводить науково-практичні конференції, круглі столи інші заходи із залученням представників органів державної влади, фахівців в галузі боротьби із туберкульозом, міжнародної та вітчизняної громадськості, ЗМІ для обговорення нагальних проблем, пов’язаних із вдосконаленням надання фтизіатричної допомоги населенню та підвищенню її ефективності, підсумкові матеріали яких направляє до відповідних державних органів, відповідальних за протидію епідемії туберкульозу в Україні;
– видає і поширює інформаційно-аналітичний вісник “Контроль за туберкульозом в Україні: участь громадськості”;
– залучає благодійні пожертви від міжнародних та вітчизняних донорських організацій на проведення такої діяльності;
– в разі виникнення потреби надає допомогу в організації судових процесів з захисту прав та інтересів громадян України в умовах епідемії, надає громадський захист постраждалим та сприяє юридичному захисту їх прав та інтересів;
– видає та поширює інформаційно-просвітницькі матеріали для хворих на туберкульоз, членів їх сімей, представників органів державної влади, роботодавців, загального населення із роз’яснення актуальних питань, пов’язаних із епідемією туберкульозу та протидії їй;
– опубліковує матеріали в ЗМІ, проводить прес-конференції та брифінги для ЗМІ;
– розробляє та поширює в ефірних та електронних ЗМІ інформаційно-профілактичні сюжети та соціальну рекламу з питань профілактики туберкульозу та реалізації державної програми протидії туберкульозу на 2007-2011 роки;
– веде та видає “Білу книгу з туберкульозу в Україні”;
– вдається до інших законних засобів громадського впливу і громадського контролю.
Внаслідок впровадження в життя “Принципів Міжнародної коаліції організацій “Зупинимо туберкульоз разом!” щодо захисту прав та відстоювання інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу” ми очікуємо та сподіваємося на досягнення наступних основних результатів:
– будуть створені умови для більш ефективного впливу громадськості на реалізацію державної соціальної політики, в тому числі в сфері подолання епідемії туберкульозу та соціально-економічних передумов її погіршення;
– будуть створені передумови для формування національної системи захисту прав та відстоювання інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу;
– соціально активні громадяни, які стали жертвами туберкульозу, отримають можливість долучитися до громадської активності із захисту власних прав та інтересів, в тому числі у формі самоорганізації;
– будуть створені прецеденти юридичного захисту прав громадян України в умовах епідемії туберкульозу, в разі їх порушення з боку органів державної влади, медичних установ, посадових осіб та окремих громадян;
– буде створена національна експертна мережа з питань протидії епідемії туберкульозу та захисту прав і інтересів громадян в умовах епідемії туберкульозу;
– будуть створені умови для утворення національної інформаційно-просвітницької мережі з питань протидії туберкульозу та профілактики захворювання;
– будуть сформульовані критерії та індикатори моніторингу і оцінки медико-соціальних та соціально-психологічних чинників, які впливають на епідемічні показники щодо туберкульозу в Україні;
– посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування отримають більш достовірну інформацію щодо епідемії туберкульозу в Україні та відносно оптимальних способів вирішення епідемічних проблем, що дозволить забезпечити прийняття ними більш ефективних та оптимальних управлінських рішень, створяться більш сприятливі суспільно-політичні умови для подолання епідемії туберкульозу в Україні;
– посадові особи, відповідальні за боротьбу із туберкульозом в Україні, стануть більш відповідально відноситися до своїх обов’язків, покращиться громадський контроль за їх діяльністю та за дотриманням норм чинного законодавства в частині боротьби із туберкульозом в Україні;
– більша кількість представників громадськості долучаться до громадського контролю в сфері боротьби із туберкульозом, що сприятиме розвитку засад громадянського суспільства в Україні;
– відношення до хворих на туберкульоз в суспільстві має стати більш толерантним, будуть створені умови для зменшення випадків дискримінації та стигматизації хворих в суспільстві;
– роботодавці, соціальні служби та служби працевлаштування сприятимуть соціальній реадаптації осіб, постраждалих від туберкульозу, що забезпечить формування в суспільстві більш толерантного ставлення до громадян, хворих на туберкульоз;
– будуть створені умови для оптимізації витрат з бюджетів всіх рівнів на заходи із соціальної та психо-соціальної адаптації хворих на туберкульоз та членів їх сімей, більшій ефективності їх освоєння та подолання випадків нецільового або неефективного використання державних коштів в цій сфері;
– в ЗМІ України різних форм власності на національному та регіональному рівнях більш достовірно і масштабніше буду ть висвітлюватися питання боротьби із туберкульозом та захисту прав громадян України в умовах епідемії туберкульозу;
– будуть створені засади для формування системи загальнонаціонального партнерства в сфері подолання епідемії туберкульозу в контексті Загальнодержавної програми у 2007-2011 роках;
– особи, хворі на туберкульоз, та члени їх сімей, особливо з числа соціально незахищених верств населення, отримають правову допомогу та громадський захист їх невід’ємних прав щодо медичних послуг, безоплатної та доступної фтизіатричної допомоги та соціального забезпечення, в тому числі – особи, хворі на ВІЛ-асоційований туберкульоз;
– в разі виникнення прецедентів судового захисту прав та інтересів громадян України в умовах епідемії туберкульозу буде сформована відповідна юридична практика;
– будуть створені умови для зміни стереотипу поглядів на епідемію туберкульозу в Україні з боку міжнародного співтовариства, збільшиться міжнародна допомога подоланню епідемії туберкульозу;
– будуть досягнуті інші важливі результати.
Ці Принципи не є остаточно визначеними і незмінними. Вони будуть змінюватися і доповнюватися в міру того, як вже визначені будуть знаходити суспільну реалізацію і підтвердження. Ми звертаємося до всіх, хто зацікавлений у подоланні туберкульозу в Україні, перш за все – до організацій-членів Коаліції, активно долучитися до впровадження цих принципів в життя та до їх вдосконалення.

СПІВГОЛОВИ КООРДИНАЦІЙНОЇ РАДИ КОАЛІЦІЇ:

С.І. БОРТКЕВИЧ, Президент Всеукраїнської благодійної організації “Українська Асоціація благодійників”
І.М. ГОРБАСЕНКО, Голова Правління Міжнародної журналістської асоціації “Здоров’я без кордонів”
В.В. РУДЕНКО, Голова Правління Фундації “Громадський рух “Українці проти туберкульозу”

17 жовтня 2006 року

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Ваш коментар
Ваше ім'я