Туберкульоз – інфекційна хвороба, але не вирок

0
1161

«Туберкульоз – інфекційна хвороба, але не вирок», Інформаційна кампанія до Всеукраїнського та Всесвітнього дня боротьби із захворюванням на туберкульоз.

ВООЗ вважає туберкульоз більш смертоносним інфекційним захворюванням, аніж ВІЛ/СНІД, гепатит та інші інфекційні і паразитарні хвороби разом узяті.

Партнерство «Зупинити туберкульоз» (Stop TB Partnership) в своїх  даних за 2020 р. зазначило, що в дев’яти країнах з найбільшою кількістю випадків туберкульозу різко скоротилися масштаби діагностики і лікування туберкульозу – від 16% до 41% (в середньому 23%). На ці країни припадає 60% глобального тягаря туберкульозу. Україна – у цьому списку! Значне падіння виявлення нових випадків захворювання призвело до того, що загальна кількість людей, яким був поставлений діагноз туберкульоз і які отримали лікування в цих країнах, досягло рівня 2008 року – тобто як 12 років  .

Враховуючи пандемію коронавірусної інфекції, вкрай важливим аспектом у профілактиці туберкульозу є інформаційна (профілактична) робота як серед цільових груп ризику, так і серед усього населення України.  Отож, починаємо!!

Лікування туберкульозу, орієнтоване на людину.

Туберкульоз – соціально-небезпечне захворювання, яке залишається однією з десяти провідних причин смерті у світі. В останні роки в Україні рівень захворюваності на туберкульоз зменшується, але зростає кількість хворих на форми туберкульозу, стійкі до існуючих протитуберкульозних препаратів (резистентні форми).

Причини виникнення резистентних форм туберкульозу:

– інфікування стійкими штамами туберкульозу;

– самолікування;

– несвоєчасне встановлення діагнозу туберкульозу;

– недотримання схеми лікування та призначених доз ліків;

– переривання лікування;

– недотримання умов стандартів інфекційного контролю.

В Україні у вересні 2014 року було видано Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 620 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої ) медичної допомоги дорослим (туберкульоз)», який є основою для впровадження нового підходу до лікування

З метою надання якісної медичної та соціально-психологічної допомоги хворим на туберкульоз, у тому числі резистентних форм, міжнародними експертами запропоновано новий підхід – допомога, орієнтована на потреби людини.

Допомога, орієнтована на потреби людини – це надання гарантованої, якісної медичної, соціально-психологічної допомоги фахівцями в потрібний час в потрібному місці, з урахуванням індивідуальних потреб людини та з метою формування його прихильності до лікування.

Допомога, орієнтована на потреби людини (пацієнта) ґрунтується на таких принципах:  ефективне партнерство (співпраця пацієнта та лікаря);  повага прав пацієнтів (прийняття рішення про схему лікування за участі пацієнта, конфіденційність, відсутність дискримінації, співчуття, врахування бактеріологічних особливостей при наданні послуг, забезпечення якісної медичної і соціально-психологічної допомоги); активна участь пацієнта і громади у лікуванні; залучення всіх партнерів (психологів, соціальних працівників, членів громадських організацій та родини).

Такий підхід, при високій прихильності пацієнта до лікування, допомагає хворому не переривати лікування. Допомога, орієнтована на потреби людини, забезпечується як на стаціонарному етапі лікування, так і на амбулаторному.

Призначення обстежень та лікування туберкульозу на стаціонарному та амбулаторному етапах здійснює сімейний лікар та лікар-фтизіатр. З метою організації супроводу хворого на туберкульоз йому призначається куратор незалежно від місця отримання допомоги (лікарня, клініка, диспансер).

Якщо хворий на туберкульоз отримує допомогу в протитуберкульозному диспансері, куратором може бути лікар-фтизіатр або медична сестра. В амбулаторних умовах у т. ч. в стаціонарі на дому, також призначається куратор із закладу первинної медичної допомоги (дільничний, сімейний лікар, медична сестра, фельдшер, соціальний працівник).

За необхідності отримання консультацій інших фахівців (інфекціоніста, дерматолога, гастроентеролога та інших), куратор спільно з лікарем-фтизіатром або сімейним (дільничним) лікарем організовують такі консультації. Після встановлення діагнозу та прийняття пацієнтом рішення про початок лікування, лікар-фтизіатр спільно з пацієнтом та куратором визначає модель надання медичної допомоги.

При підозрі захворювання на резистентну форму туберкульозу, питання про встановлення діагнозу та призначення лікування розглядається на засіданні Центральної лікарської консультативної комісії (ЦЛКК), документи на яку направляє лікар-фтизіатр. Існують наступні форми надання медичної допомоги хворим на туберкульоз в рамках медичної допомоги, орієнтованої на потреби людини:

Стаціонарне лікування. Показання:

– виділення туберкульозного збудника (бактеріовиділення) за відсутності необхідних умов для амбулаторного лікування;

– виражені клінічні симптоми, які потребують постійного медичного спостереження;

– наявність побічних реакцій на протитуберкульозні препарати;

– важкий загальний стан пацієнта;

– соціальний стан (в індивідуальних випадках).

Амбулаторне лікування, коли хворий особисто приходить за протитуберкульозними препаратами. Залежно від можливостей хворого, він може отримувати лікування в ДОТ-кабінеті (лікування під безпосереднім наглядом), або в іншому лікувальному закладі за місцем проживання.

Далі буде.

Більше на сайті  БО «Українці проти туберкульозу» https://stoptb.org.ua/

Запрошуємо до Telegram – каналу “Протидія туберкульозу в Україні, Fighting with the tuberculosis epidemic in Ukraine. https://t.me/stoptborgua