Шановні панове! Засвідчуємо вам свою щиру повагу до вашої гідності, яку ви проявляєте в умовах війни, впроваджуючи високі стандарти журналістики в умовах воєнної агресії росії в Україні. Слава Україні! Перемога буде за нами! Користуючись нагодою, хочемо звернутися по важливому питанню збереження здоров’я українців.
Щорічно 24 березня в усьому світі відзначається День боротьби із туберкульозом. Цей день є важливою подією і має в усьому світі велике значення для підвищення рівня обізнаності людей про симптоми цього захворювання, його діагностику та лікування, а також щодо важливості встановлення ефективного контролю за поширенням туберкульозу. У цей день намагаються використати всі наявні можливості для досягнення значного збільшення виявляємості хворих на туберкульоз за допомогою проведення популярних освітніх програм, підвищення рівня компетентності керівних працівників щодо проблеми туберкульозу в країні для прийняття ними відповідних організаційних заходів і мобілізації громадськості. Це також надає можливість для зміцнення політичної і соціальної рішучості з метою забезпечення подальшого прогресу у боротьбі із туберкульозом.
22 березня 2002 на підтримку ініціативи Громадського руху «Українці проти туберкульозу» був прийнятий Указ Президента N 290/2002 «Про Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз». Нажаль, цим актом державні заходи із популяризації протитуберкульозних заходів обмежилися.
Загальновідомим є факт, що в умовах надзвичайних ситуацій, до яких відносяться і воєнні дії, можливе неконтрольоване зростання захворювання на туберкульоз та інші соціально небезпечні захворювання. Це детермінується такими факторами, як то: погіршення умов життя, побуту та умов праці людей; погіршення умов та якості харчування населення; втрата доступу значних прошарків населення до належних медичних послуг; знаходження значної кількості військових в несприятливих для здоров’я польових умовах; наявність величезної кількості людей, віднесених до категорії внутрішньо переміщених осіб, в тому числі – з територій, в яких до початку воєнних дій була складна епідемічні ситуація тощо.
Так, за матеріалами з Аналітично-статистичного довідника «Туберкульоз в Україні» за 2021 р., ЦГЗ МОЗ України (повна версія з Посиланням , є наступне.
Динаміка захворюваності на ТБ (нові випадки та рецидиви) за період 2015–2021 рр. (абсолютна кількість та на 100 000 населення)
В 16 регіонах України з 25 спостерігається зростання рівня захворюваності на ТБ. Найвищі показники захворюваності на ТБ зареєстровано в Одеській (105,9), Дніпропетровській (67,7), Волинській (59,9), Херсонській (53,8) та Миколаївській (53,5) областях; найнижчі показники – у Чернівецькій (25,3), Тернопільській (24,4), Вінницькій (26,5) областях та у м. Києві (28,5). Для реалізації Стратегії ліквідації ТБ Україна повинна досягнути до 2035 р. зниження показника захворюваності на ТБ на 90% порівняно до такого у 2015 р. (з 70,5 до 7,1
на 100 000 населення).
Рівень реєстрації нових випадків ТБ на 100 000 населення за результатами лабораторного підтвердження, 2015–2021 рр.
За даними рисунку 3.3, показники реєстрації, дезагреговані за результатами бактеріологічного підтвердження, йдуть подібною траєкторією зниження, але з різною швидкістю: найшвидше зниження відзначено серед клінічно діагностованих нових випадків легеневого ТБ, кількість яких в середньому зменшувалася на 8,6% щорічно з 2014 по 2020 рр. У 2021 році спостерігається незначне зростання усіх типів нових випадків ТБ.
На регіональному рівні показник реєстрації ТБ у 2021 р. є найвищим в Одеській області (105,9 на 100 000 населення) і найнижчим у Тернопільській області (24,4 на 100 000 населення)
Поширеність усіх форм активного ТБ в регіонах України, 2021 р.
Динаміка за бактеріологічним підтвердженням
З кожним роком в Україні збільшується частка бактеріологічно підтверджених випадків туберкульозу легень. У період 2016–2021 рр. вона зросла з 62,4% до 73,2% відповідно
Частка випадків ТБ у дітей (нові випадки і рецидиви захворювання) по регіонах у 2016 і 2021 рр.
Дані епіднагляду щодо дітей, у яких виявлено ТБ, вважають надійними і точними, а про всі випадки ТБ у дітей звітують, якщо співвідношення вікових груп 0–4 роки до 5–14 років перебуває у діапазоні 1,5–3,0. У 2016–2021 рр. співвідношення вікових груп 0–4 роки до 5–14 років становило 0,9–0,3.
Співвідношення вікових груп 0–4 роки до 5–14 років серед дітей, хворих на ТБ, в Україні, 2016–2021 рр.
За поточними статистичними даними відзначено збільшення частки випадків ТБ у дітей (віком до 17 років) серед усіх нових випадків ТБ та рецидивів захворювання: у 2021 р. загальний показник по Україні становив 8,2 проти 7,2 на 100 000 населення у 2020 р., що є вищим на 13,9%. Загалом ТБ діагностовано у 610 дітей проти 540 у минулому році.
Приріст захворюваності у дітей віком до 17 років відзначено у п’яти областях: Волинській (53,4%), Закарпатській (120%), Івано-Франківській (200%), Кіровоградській (86,2%) та Сумській (172,2%). В інших регіонах спостерігають відносну стабільність або зниження рівня захворюваності у цій віковій категорії.
Динаміка повідомлення про ТБ за статтю
З 2016 по 2021 рр. в Україні зниження показників реєстрації випадків ТБ серед чоловіків та жінок було здебільшого пропорційним; частка всіх нових випадків ТБ і рецидивів захворювання серед чоловіків залишалася стабільною на рівні близько 70%. У 2021 р. – 71,0%
Найбільша вікова група серед пацієнтів з ТБ – чоловіки віком 35–44 років, проте найбільше абсолютне число недовиявлених хворих на ТБ припадає на чоловіків віком 25–34 років (рисунок 3.19). – (Кінець з матеріалів ЦГЗ МОЗ України)
Разом з тим, маємо зазначити, з нашої думки, загострення епідемічної ситуації із туберкульозом, яке виникає на тлі наступних основних обставин, таких, як воєнна агресія росії проти України, перед цим – пандемія COVID-19. Повну та об’єктивну статистику щодо туберкульозу Україна зможе отримати тільки після нашої остаточної Перемоги над ворогом.
Якщо брати до епідемічний (COVID-19) та довоєнний стан, то, зокрема, за оцінками ВООЗ, захворюваність на туберкульоз в Україні у 2018 році становила 80 нових випадків і рецидивів на 100 000 населення. Середньорічне зниження оціночної захворюваності на туберкульоз за останні п’ять років склало близько 4,0%, що нижче спостережуваного середньорічного зниження захворюваності на туберкульоз на 5,6% в 18 пріоритетних країнах Європейського регіону ВООЗ за той же період. За даними рутинного епіднагляду захворюваність на туберкульоз за 2018 рік становить 62,3 на 100 тис. населення.
Отже в Україні тільки в 2018 році було недовиявлено близько 22,0% випадків захворювання на туберкульоз. Це свідчить про наявну в Україні тенденцію заниження епідемічних показників, та/або недовиявлення нових випадків, що підтверджується і оціночними даними ВООЗ. Крім цього, у 2020 році в умовах пандемії COVID-19 очевидно що було суттєво зменшено увагу до виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз. Так, всього було виявлено 14 298 випадків захворювання на туберкульоз, що на 30,3% менше показника 2019 року. Але на сучасному етапі в полі зору держави знаходиться лише незначна кількість соціальних груп, які нею віднесені до категорії підвищеного рівня захворювання.
Це призводить до низького рівня уваги медичних працівників і закладів до проблеми туберкульозу в суспільстві в цілому, не стимулює їх до уваги стосовно туберкульозу в інших суспільних середовищах.
Водночас, державна політика у сфері протидії захворюванню на туберкульоз традиційно реалізовується в Україні шляхом вирішення низки вузькогалузевих медичних завдань. Але сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів їх поширення серед населення України.
Туберкульоз є на сьогоднішній день найбільш інтегрованою проблемою із всіх існуючих соціально-економічних проблем в Україні, оскільки незначна ефективність медичних заходів із подолання туберкульозу, детермінована відсутністю належної політичної волі до подолання епідемії туберкульозу, низьким рівнем економічного розвитку країни, високим рівнем бідності населення, масовим безробіттям, занепадом системи житлово-комунального господарства, незадовільним становищем в галузях охорони здоров’я та безпеки праці, незадовільним соціальним та пенсійним забезпеченням переважної більшості населення, слабкою санітарною освіченістю та загально низьким культурним рівнем населення, неконтрольованими міграційними процесами, злочинністю, недосконалістю пенітенціарної системи, неефективною політикою в сфері міжнаціональних відносин, поширенням ВІЛ-інфекції, наркоманії та алкоголізму тощо.
Тож досягнення конкретних успіхів у контролі за епідемією туберкульозу мають бути закріплені на загальнодержавному рівні в якості одного з провідних індикаторів успішності соціально-економічних перетворень в державі в цілому.
Серед основних завдань, які визначаються загальнодержавними програмами, що діяли раніше, одне з провідних місць займає завдання щодо систематичного інформування населення з питань профілактики туберкульозу та лікування хворих, соціальної реклами здорового способу життя.
Незважаючи на надзвичайну небезпеку, яку становить епідемія туберкульозу для народу України та для національної безпеки нашої держави, цій важливій складовій профілактики туберкульозу приділяється вкрай незначна увага: не проводяться помітні інформаційно-профілактичні заходи на національному, регіональному та місцевому рівнях, у громадських місцях та у засобах масової інформації практично відсутня соціальна реклама відповідного змісту, Прем’єр – Міністр та інші високопосадовці держави (за виключенням профільного МОЗ) не звертаються до народу зі зверненнями у зв’язку із проблемою туберкульозу та боротьбою з ним, не проводяться акції благодійного характеру.
Майже не надається важлива інформація різним верствам населення щодо характерної симптоматики та методів лікування туберкульозу з метою стимулювати людей, які мають симптоми захворювання та підозру на туберкульоз пройти обстеження в лікувальних закладах, переконувати хворих на туберкульоз дотримуватись усіх рекомендацій у процесі їх лікування та сприяти залученню людей вилікувалися від туберкульозу, до протитуберкульозної пропаганди та інформації, сприятимуть подоланню проявів дискримінації та стигматизації хворих на туберкульоз тощо.
Витрати на вдосконалення системи інформування населення з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз, та систематичне видання та розповсюдження серед населення соціальної реклами та інформаційно-просвітницьких матеріалів з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз, цільовим чином з державного бюджету України не передбачено.
Таким чином, органи державної влади, місцеві державні адміністрації та громадські організації практично не можуть здійснювати визначені ним завдання щодо проведення інформаційно-просвітницької роботи з актуальних питань, пов’язаних із захворюванням на туберкульоз, внаслідок відсутності необхідних для такої діяльності бюджетних та позабюджетних коштів. Це означає, що народ України не мав, не має і, очевидно, найближчими роками не матиме достатньої інформації про туберкульоз, що, своєю чергою, неминуче вплине на погіршення епідемічної ситуації.
Звертаємося до Вас, керівників впливових національних телевізійних каналів, звернути свою увагу і, таким чином, привернути увагу в День боротьби із туберкульозом мільйонів українців до ситуації із туберкульозом в Україні. Основні повідомлення, які варто поширити в цей день можуть бути наступними:
– туберкульоз виліковний;
– лікування туберкульозу безоплатне;
– треба уважно стежити за своїм здоров’ям і звертатися до лікаря за перших ознак захворювання;
– дотримуватися рекомендацій лікаря та проходити курс лікування до повного одужання.
Для цього варто підготувати ряд інформаційно-просвітницьких матеріалів і поширювати їх в ефірі, а також прохання розмістити відповідне інформаційне повідомлення, як це завжди робиться під час визначення пам’ятних дат.
З глибокою повагою, Коаліція організацій «Зупинимо туберкульоз разом»
Більше на сайті БО «Українці проти туберкульозу» https://stoptb.org.ua/